Діяльність людини – основа життя суспільства в цілому і розвитку кожної особистості, бо в ній містяться об’єктивно-суб’єктивні процеси і можливості її формування, здійснюється взаємодія суб’єктів діяльності – їх спілкування.

Діяльність і спілкування гармонійно поєднуються в навчально-виховному процесі під час уроку, крім того поєднуючи в собі взаємодію з предметами і взаємодію з людьми.

Залежність виховання від характеру діяльності та спілкування вихованців – одна із закономірностей навчального процесу, що повністю визначається типом уроку та видом діяльності учня.

Принцип виховання в діяльності і спілкування і вимагає такої їх організації, щоб вони стали засобом формування особистості, формою виявлення її ставлення, оціночного ставлення до оточуючої дійсності, ареною самореалізації можливостей, потреб, інтересів людини.

Головне призначення навчання – освоєння школярами знань, умінь і навичок. Тому освітня функція навчання – основна і визначальна. Проте ефективність навчального процесу оцінюється не лише сумою набутих школярами знань, а й їх розумовим розвитком (реалізацією розвивальної функції). Крім того у процесі навчання учні набувають знань, які стають базою для формування світогляду, наукових переконань, працьовитості, здійснюється моральне, естетичне виховання, тобто відбувається духовне збагачення, всебічний розвиток особистості школяра – все це відбувається під час реалізації виховної функції навчання.

Виховання – складний процес педагогічної (навчально-виховної) діяльності, який передбачає визначення мети, завдань, змісту, форм, методів виховної діяльності, організації та вивчення результативності процесу.

Виховання проходить ряд етапів: прийняття дитиною мети; засвоєння нею знань, вироблення певного ставлення до них; участь дитини в діяльності та спілкуванні, які формують досвід її поведінки; оцінки і самооцінки результатів конкретних вчинків.

У 2011 році наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31 жовтня 2011 р. № 1243 затверджено "Основні орієнтири виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів України 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів", у яких зазначені концептуальні засади виховання учнів ЗНЗ України. Головною домінантою виховання в загальноосвітніх навчальних закладах, як зазначено в документі, має стати формування в учнів ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самих себе, а метою виховання - становлення морально-духовної, життєво компетентної особистості, яка успішно реалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. діяльності, тобто інтеграції навчання й виховання як двох взаємозалежних складових системи освіти.

З метою розкриття в учнів власних потенційних можливостей, нахилів і здібностей кожен учитель, формулюючи виховну мету уроку, має враховувати критерії виховних досягнень учнів відповідно до їх вікових особливостей, зазначених в Основних орієнтирах виховання, варіювати форми і методи діяльності, моделювати різні форми проведення уроків.

Більшу частину свого часу дитина проводить у школі — на уроці. Урок — не лише основна форма навчання, як це прийнято вважати, але й сфера, в якій, переважно, відбувається шкільне виховання. Тільки незначна кількість часу відводиться в школі на так звані позаурочні заходи, яким часто надають дещо перебільшеного значення. Це зумовлює необхідність чітко з'ясувати фактичний виховний потенціал уроку.

Сказане вище спонукає нас розглядати урок як систему певних автономних чинників, з якими учень взаємодіє індивідуально і, таким чином, здійснює самовиховання. Зупинимось на найголовніших із них.

Інформативний аспект. (виховне значення визначається специфічним зміст кожного предмета.)

Трудовий аспект. (навчально-виховна діяльність учнів — їхня праця — може сприйматися ними не лише як необхідність, а й як щось бажане, що може бути джерелом радості й, врешті-решт, мотивації навчання.)

Організаційний аспект. (підсистема постійно діючих правил і розпоряджень; підсистема епізодично застосовуваних розпоряджень, наказів і настанов щодо поведінки, порядку виконання класних і домашніх завдань тощо.)

Соціальний аспект. (система міжособистісних стосунків, котрі реалізуються на уроці.)

Контрольний аспект. (вчитель оцінює лише зовнішній результат виховання (виконав — не виконав, вивчив — не вивчив), але не враховує міри докладених зусиль.)

Матеріальний аспект. (будь-який предмет, і навіть умови (освітлення, температура), мають певну матеріальну вартість. Отже, ставлення повинно бути таким, як до продукту чиєїсь праці; будь-який матеріальний предмет є також носієм певних естетичних якостей – він може бути не лише придатним і зручним, а й гарним або негарним, а отже, стверджувати або руйнувати естетичні смаки.)

Психологічний аспект. (Емоційний стан уроку: оптимізм праці, почуття гумор; демократизм стосунків; любов до дітей. Створений на таких засадах психологічний настрій уроку породжує в дитині впевненість у собі, віру в добро і справедливість, формує почуття надії й любові до людей.)

Методичний аспект. (визначається загально педагогічною та методичною орієнтацією вчителя, наявністю авторитарного чи демократичного підходу до вибору форм діяльності. )

 Більшість людей впевнені, що викладання таких предметів як фізика та математика досі базується на цілком раціоналістичних засадах, які виключають не лише можливість віри в Бога, але і взагалі видаляють зі свідомості дитини здатність духовного сприймання світу, можливість морально-естетичного розвитку та національного виховання.

Всупереч цій думці під час навчально-виховного процесу на уроках математики та фізики здійснюється не лише економічне та трудове виховання, а і :

• формується ціннісне ставлення до суспільства й держави:
• здійснюється виховання почуття гордості за досягнення вітчизняної науки і техніки, вчених-фізиків;
• формується усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей перед класовими і груповими;
• здійснюється виховання готовності до свідомого дотримання правових норм;
• здійснюється виховання поваги до законів і готовність виконувати закріплені в них вимоги;
• існує можливість показувати приклади захопленості фізикою видних політичних діячів;
• існує можливість сприяти фізичному вихованню та попередженню втоми на уроках, використовуючи релаксопедичні методи;
• здійснюється виховання уважності, зібраності, спостережливості;
• відбувається формування таких якостей особистості як відповідальність, організованість, дисциплінованість, обов’язок, честь, гідність, порядність, скромність, правдивість;
• існують сприятливі умови для нормального фізичного розвитку, зміцнення здоров’я, підтримання на високому рівні загальної працездатності для навчання;
• здійснюється формування та виховання системи моральних відношень особистості до світу;
• здійснюється формування почуття жителя планети Земля,
• здійснюється формування планетарного мислення;
• здійснюється виховання почуття особистої гідності, самокритичності, самовиховання;
• здійснюється виховання чесності, правдивості, почуття колективізму;
• здійснюється виховання бережливого ставлення до власності;
• здійснюється формування колективістської спрямованості особистості, милосердя;
• формується розуміння цінності природи як першоджерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини;
• здійснюється виховання відповідального ставлення до природного середовища;
• здійснюється формування економічного усвідомленого ставлення до природного середовища
• здійснюється виховання культури поведінки, культури мови, свідомої дисципліни, культури записів та виконання творчих робіт;
• здійснюється виховання викликати захоплення внутрішньою красою фізики: досконалістю мови, непохитністю висновків, корисністю, оригінальністю і витонченістю вирішення завдань;
• здійснюється виховання почуття краси: естетикою креслень, малюнків, схем. елементами фізики в естетиці природи ;
• здійснюється виховання викликати здивування незвичайним рішенням, доказом, парадоксальністю, новизною наукових фактів і теорій, описами фізичних явищ у художній літературі, формування духовних потреб;
• здійснюється виховання працелюбності;
• здійснюється створення сприятливих умов для трудового виховання і профорієнтації учнів;
• здійснюється виховання сумлінного ставлення до праці, культури праці, ініціативи і творчості у праці;
• здійснюється виховання діловитості, повагу до людей праці, готовності до вільного вибору професії.

Застосування таких форм роботи, коли головним діячем є вчитель і коли він усіх трактує як рівносильних (орієнтація на "середнього" учня) призводить до того, що певна кількість учнів виключається з роботи, поступово відстає і погоджується з тим. Це початок формування дармоїда, проти чого застерігав К. Ушинський. Він уважав необхідним створювати на уроці такі умови, котрі унеможливлюють лакейське гаяння часу, коли учень залишається без роботи рук та мозку, що руйнівно впливає на його психіку, мораль, заважає розумовому розвиткові.

Від форм діяльності, методів навчання залежить, чи відчуватиме себе учень господарем діяльності чи вічним "об'єктом", приниженим і неповноцінним.

Наведені вище головні чинники уроку не вичерпують усіх його можливостей. Але вони все ж дають змогу дійти суттєвого висновку: не конче привносити в урок щось штучно "виховне" на зразок практикованої колись "ідейності" мовних прикладів. Натомість варто глибоко осмислювати і використовувати те, що випливає з самого навчального процесу та структури уроку, діяльності учня в навчально-виховному процесі.

Отже, реалізація виховного потенціалу під час уроку в кінцевому результаті позитивно впливає на успішність учнів. Крім того, на уроках фізики та математики завдяки виховному аспекту формуються такі важливі якості особистості школяра як уважність і акуратність, допитливість і спостережливість, формування алгоритмізації діяльності та раціонального використання бюджету часу.